Спорт, наука, мистецтво... Непросто поєднати їх, але це зробили шахи. Гра,яка крокує через віки(виникла у п’ятому столітті нашої ери) й країни(починаючи з Індії), залишаючись молодою і... загадковою.Бо батько кібернетики Норберт Вінер, нехай жартома, сказав: «Люди грають в шахи тому, що не знають, як в них грати...».

-І журналісти,які мають все знати, теж не знають?- засміялася я, коли почула цей парадокс від журналіста Володимира Штельмаха. - Ви ж шахіст першого розряду!-  Кажу це, пригощаючи кавою мого співрозмовника - заслуженого журналіста України,колишнього головного редактора газети «Червоний гірник», а зараз керівника Школи молодого журналіста «На крило!» - якого запросила дати інтерв’ю .

  -Ми почали з жарту,але мене цікавить всерйоз: що дає людині гра в шахи?

  -Спочатку – думка з Інтернету, потім – власна.Так ось, наш «залізний друг» інформує, що шахи розвивають пам’ять, сприяють також розвитку розумових здібностей, вони допомогають нам в творчому й логічному мисленні. Немало, правда? А тільки, на мою думку, найкраще про це сказав великий шахіст і мислитель Емануїл Ласкер: «Навчання шаховій грі є виховання здібності самостійно мислити».Скажу, якщо коротко – це тренаж мозку. Подібно тому, як ви розв’язуєте кросворди чи задачі, вивчаєте іноземну мову. А тільки шахи виграють тим, що вони – ГРА!  До речі, про «залізного друга». З 2000-х років(і навіть дещо раніше) потужні комп’ютери(шахові програми) «жартома» беруть гору над чемпіонами світу, тому про кібернетику ми згадали недарма. Але заспокою вас і відвідувачів сайту: то лише здається, що комп’ютери грають в шахи – насправді ж вони лише рахують, в шахи грають тільки люди. Переживаючи масу емоцій – від радості до гірких сліз... Чим тобі не театр?

-Розкажіть про своє захоплення шахами.

-Це не просто захоплення. Моє творче життя базується на «трьох китах» –журналістиці, психології й шахах. Навчився грати в першому-другому класах школи, грав у шкільних турнірах, згодом – у студентських( за збірну команду інституту), з часом зібрав універсальну шахову бібліотеку. Цікаво, що неюкористувався мій багаторічний друг, перший майстер спорту з шахів нашого міста Семен Шушковський.На початку семидесятих років до Кривого Рогу двічі приїздив екс-чемпіон світу Михайло Таль, з ним мені вдалося зіграти внічию у сеансі одночасної гри. Коли очолював газету «Червоний гірник», запросив вести в газеті шахову рубрику шахістку Людмилу Асланян(Куликову). Вона –легенда криворізьких шахів – Міжнародний майстер, дворазовий призер першостей України, п’ятиразова чемпіонка Вірменії (коли жила там), триразова фіналістка чемпіонатів Радянського Союзу! (Про неї я свого часу надрукував нарис у газеті «Пульс»). Разом з Людмилою, коли вона вела рубрику, редакція «Червоного гірника» започаткувала в місті щорічні шахові змагання серед команд засобів масової інформації.

-Справа виявилася перспективною і її згодом продовжили міська організація Національної спілки журналістів України та спорткомітет. Вже пройшло немало змагань...

-Це справді так. Ці змагання мають усталені час і місце – щороку до Дня журналіста України у шаховому клубі «Еліта» педуніверситету. На жаль, через технічні причини минулого й цього року змагань не було. Але це явище тимчасове – як мені недавно повідомив їх безпосередній організатор журналіст Віталій Ткачук, цьогорічний турнір буде проведений у листопаді, до Дня працівників телебачення і радіо. Зазначу, що такі турніри – це також і пропаганда шахів, бажано лише, щоб до них долучалось якомога більше команд. Я не просто так це кажу – є капітаном команди «Медіа – експерт», яка перемогла в 2017 році.

- Наша країна, наше місто... Як в них живеться шахам?

- Шахісти зі стажем, напевно, пам’ятають – коли в 2002 році чемпіоном ФІДЕ став українець Руслан Пономарьов, серед його помічників був Сергій Карякін, 12-річний вундеркінд. А прізвище ще одного вундеркінда на той час – Катя Лагно, теж українка. І що ж? Обидва вже не перший рік – в числі провідних шахістів світу, але , на жаль, представляють... Російську Федерацію. Вдома - стара історія! – ця амбітна молодь не знайшла належної підтримки. Так, радують унікальний ветеран Василь Іванчук, сестри (теж вундеркінди в минулому!) Ганна і Марія Музичук (усі зі Львова), які входять до світової еліти. Але хіба нормально, що в країні немає гідного республіканського шахового клубу?!

- А в нашому місті на Поштовій не так давно з’явився класний – гості заздрять по доброму! – шаховий клуб ДЮСШ №3!

- І цим, вважай, все сказано. На щастя, в Кривому Розі кілька років тому шахи були включені в число пріоритетних видів спорту. Недавно майстрами спорту України з шахів стали криворіжці Артем Коваль і Олександр Костюков. До занять в ДЮСШ була залучена наша знаменитість Людмила Асланян. Обдарована юнь активно й успішно змагається в турнірах від регіонального до республіканського рівня (дивись, нові зірки матимуть не лише львівську, а й криворізьку прописку!). Зараз літо, але в червні в шаховому клубі «Ферум» завершився 42-й Кубок міста з шахів, а незабаром, у серпні, в клубі ДЮСШ відбудеться чоловічий турнір на Кубок голови міської шахової федерації. Шкода, але не обійтись і без печальної ноти. Недавно від нас пішли майстер спорту Микола Марчик, семиразовий чемпіон міста, і завідуючий шаховим клубом педуніверситету  Володимир Ківа. Обидва – кандидати наук, доценти, справжні ентузіасти шахів.

- Чи не могли б ви коротко сказати про головне для шахістів?

- За мене це давно зробила Міжнародна шахова організація, ФІДЕ, своїм девізом: «Ми всі – одна сім’я!». Шахісти, такі різні у всьому люди, повинні бути об’єднані в одній сім’ї. Спілкуватися в турнірах, оволодівати ,за підказки знавців, грою. Шахами, які молодим дарують досвід, а зрілим – молодість!