У мирному житті криворіжець працював шахтарем.
Дмитро - сирота, його батьки загинули в аварії, коли він ще був немовлям. Тож виховувала хлопчика бабуся, яка померла всього чотири роки тому. Саме тому для чоловіка надзвичайно важливим поняттям є родина.
Майже сімейні стосунки Дмитро вибудував із колегами 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Він служить там навідником танку. Після призову солдатові довелося максимально швидко опановувати танк Т-80.
“Ти висуваєшся на позицію, бачиш мішень і відкриваєш вогонь. І весь час ризикуєш життям, – говорить Дмитро. – Головне, щоб техніка не підводила. Звісно, добре було б, якби нам надали Т-90, які швидко підіймають заряд, чи круті американські Abrams. Але, чесно кажучи, ми й на танках, які є в наявності, здатні добряче бити ворога”.
Після перемоги чоловік мріє створити родину. Вже навіть знає імена майбутніх дітей - Ольга та Віталій - на честь батьків.
Інші новини за темою: Мати полоненого криворіжця закликає суспільство не замовчувати проблему та розповідати історії захисників Маріуполя.