25-річний офіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила із волинського селища Стара Вижівка став відомим від народження. А все завдяки своєму імені – батьки назвали його Ісусом. «Такого раніше в історії не було ніколи, я був першим в Україні і в Європі», – з посмішкою говорить нині чоловік. А його побратими жартують: «На землі все так погано, що сам Ісус прийшов в армію служити».
Назвав сина на честь Бога
Ісус Коржов з дитинства звик до уваги. Все через своє ім’я та історію кохання його батьків. Про неї у кінці 1990-х – початку 2000-х багато писали і навіть знімали телепрограми.
Так, газета «Сегодня» 6 січня 1999-го писала, що батько Ісуса Андрій Коржов у 22 роки потрапив у тюрму. П’ятнадцять років він провів у в’язницях Одеси, Сокаля, Львова.
Він був одним із перших, хто 1994 року у Львівській колонії суворого режиму прийняв хрещення. Із майбутньою дружиною Ларисою зі Старої Вижівки Андрій познайомився наприкінці 1996-го, згодом одружилися.
Як кожна сім’я, Коржови мріяли про дітей. Але Лариса не вагітніла. Тоді Андрій Коржов дав клятву, що якщо народиться син, то назве його Ісусом. І коли народився хлопчик, його батько виконав обітницю. Правда, трохи згодом дитині дали ще й інше ім’я – Назар, тобто, Ісус із Назарета.
Фото з архіву родини Коржових
За чверть століття, які минули з того часу, можна сказати, що Андрій Коржов своє слово стримав. Бог благословив цю родину зі Старої Вижівки сімома дітками. Про них у невеликому містечку говорять тільки добре.
Їздить на «Хаммері», управляє дронами
Найстарший їхній син, Ісус-Назарій, завдяки якому сім’я і стала відомою, обрав шлях воїна-оборонця. Нині він – старший лейтенант, командир розвідувальної роти 24-ї ОМБр імені короля Данила. Його бойовий шлях почався ще до повномасштабного вторгнення.
З 2017 року він служив контрактником у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Був з нею в АТО. Хлопця запримітили й запропонували іти вчитися на офіцера. Одеську військову академію він закінчив уже під час повномасштабного вторгнення. Тому відразу потрапив на фронт.
Про своє дитинство та юність молодий чоловік говорить з посмішкою. Так само невимушено розповідає про бої під Кремінною, Бахмутом, Херсоном.
Фото visnyk.lutsk.ua
"Сказали нам іти наступати вздовж Дніпра, 30 кілометрів проламати. Ви що, смієтеся?! Та які 30 кілометрів?! Ми ж все вивчили: тут така лінія оборони, тут танки, тут резерви… Та куди? Нє-нє… Ми до останнього думали, що нас на смерть тупо відправляють. І от ранній ранок: «Вперед!» – і ми вклинюємось в передній край. Ми перші, потім наступний батальйон, потім ще один… По нас працювала артилерія, ланцети, летіло все.
А ми проламали передній край, у нас був тільки один поранений. Ми пройшли 30 кілометрів на самому характері! Це так мощно виглядало. Це було нереально взяти. Дивишся – ну як?! Ми залетіли туди просто на фарті – а вони через поле тікають хто куди врозсипну. Переодіваються, скидають все із себе… Кидають своїх трьохсотих і двохсотих», – розповідає Ісус-Назарій, воїн ЗСУ.
Ісус-Назарій Коржов – офіцер нової формації. Він двічі був поранений, але намагався швидше відновитися, щоб знову стати у стрій. Їздить на «Хаммері», може управляти дронами (називає їх пташками). І абсолютно реально оцінює противника.
Читайте також: Ветеран з Північного комбінату Метінвеста Андрій Миронов: «Я не з тих, хто уникає питань про війну»
«Якщо я не буду з ними воювати, то моїй сім’ї не поздоровиться. Вони ж заходять без розбору, все навколо у селах і містах зносять до фундаментів і кажуть: «Ми вас освободили». Тому ми мусимо тут воювати, щоб зберегти своє майбутнє і майбутнє своїх рідних. Мусимо давати опір і знищувати ворога», – каже Ісус-Назарій, воїн ЗСУ
А ще Ісус Коржов не розуміє тих чоловіків, які розслабилися на «мирній великій землі», ходять у спортзали, на дискотеки й вряди-годи задонатять сотню гривень для армії. Якщо так продовжуватиметься, каже, то ми можемо і програти. Хоч сам старший лейтенант Коржов переконаний: ворога в Україні чекає тільки смерть.
Раніше ми писали: "20 днів у Маріуполі": де у Кривому Розі можна переглянути оскароносну стрічку.